Мотивація та установка

Приєднуйтесь до мого Ютуб-каналу: https://www.youtube.com/user/Olena2109/videos

УВАГА! Якщо ділитесь моєю статею, обов’язково вказуйте авторство.

Кажуть, що дослідники, а власне філософи, повинні постійно дивувати і дивуватися, щоб робити відкриття. А якщо дивувати, то значить й дивуватися. Бо коли зникає зацікавлення, то все перетворюється у сірий колір. Настрій зникає, мотивація геть счезає і разом з цим кудись дівається воля. Але ж дослідники одним миром мазані — душі не чують у навчанні, пізнанні та викладанні. То подивимося на цей процес з боку аналізу сутності людини, а саме філософської антропології.

Анонс

По життю я, можна сказати, стріляний горобець. Багато чого бачила, багато чого пройшла, а от у написанні дисертації я — новачок, дається мені це не легко, тож викладаю козирні карти. Сьогодні розберемо:

• Страх і віра. Як пройти крізь страх і опинитися у тому місці, де треба?
• Мотив і воля. Як змінюється ядро особистості від зміни мотивів?
• Стимул, намір, готовність, дисципліна.

Страх і віра

Спочатку, крокуючи до здобуття PhD, тобі здається що все під силу. Ти вступив до аспірантури, пройшов тортури, іспити — тягар спав. І ти весь такий розкішний тигр (чи тигриця) пливеш по цих нових водах. І часом доводиться стрибати на воду, бажаючи огорнути/опанувати нову територію якомога швидше.

Сильний як тигр

Та згодом відчуваєш, що ніякий ти не тигр, а заєць. Ну написав пару статей та відчув, що роботи не початий край. Пливеш і боїшся, і починаєш думати, що ти зовсім вже не дикий заєць, а боягуз-кролик, що потрапив у блакитний океан китів та акул. І що з цим морем-океаном науковим робити, ти не знаєш. Може, знову вітер по світу поганяти? Зійти зі шляху? А ми знаємо, що й такі випадки бувають.

Лякливий немов заєць

Річ в тім, що страх цілковито доречна реакція. І пов’язаний він з освоєнням нової території. Людина потрапляє в невідання, настає ефект такої невинності, згідно філософії К’єркегора, людині потрібно увійти у цей так би мовити гріх, щоб пройти крізь страх. Для цього потрібен стрибок віри. Бо все справді виглядає таємничо і невідомо, а це вже шлях індивідуації за Юнгом, шлях власного становлення як особистості.

Все лякає як потойбічне, бо воно ж ще незвідане, тому огортає страх. Зрадій! Попереду у тебе шлях Героя. Тут потрібно самозречення від себе попереднього. Формула: сила + енергія + свобода духу. Тобто, потрібна мужність, щоб увійти у цю вічність, щоб не бути (кінцевим), тобто тимчасовим у власному бутті. І це, звісно, питання ВИБОРУ. Згідно К’єркегору, є 3 стУпені розвитку людини: естетична, етична і релігійна. Естетична — це коли ти не обираєш, а просто нянчишься у споглядання світу і нічого не робиш з цими знаннями, ні в що не трансформуєш. Етична — це коли ти розрізняєш, що для тебе є добро, а що зло. І тому здійснюєш етичний вибір — обираєш себе і власне особистісне зростання. Релігійний вибір — це вже абсолютний вибір, де здійснюється прорив духу.

3 стадії розвитку особистості за С. К’єркегором

Це ми проговорили з боку розуму, свідомості, але що робити з цим? Тепер подивимося на це з боку практичної філософії.

ОСВОЄННЯ НОВОЇ ТЕРИТОРІЇ

1. БУДЬ ГОТОВ ВЧИТИСЯ І НАВІТЬ ПЕРЕУЧУВАТИСЯ

В першу чергу, ти потрапляєш на нову територію. А це означає — будь готовий вчитися! І навіть переучуватися. Ну в 25 років це ще легко, а в 40-45 вже тої легкості немає. Тому потрібно відстежити кому і чому ти чиниш опір. Кому? Керівнику? Завідувачу кафедри або новим правилам, які тобі на 1-й погляд здаються безглуздими. Самостійно ти пройшов вже великий життєвий шлях — ти немов з мармуру виструганий — і тобі здається, що нерозумно іншим з тобою не рахуватися. Але розумно якраз буде з тобою не рахуватися. Тому що тебе доводиться перепрограмовувати під всі ці нові правила і умови наукової діяльності. (Я була пишучим журналістом і автором книжок, але мені довелося ламати себе,  — позбавлятися публіцистичної манери, авторської, і налаштовуватися на суто логічно наукову, де щоразу вартує вказувати сторінки, книжки, авторів та їх цитати тощо).

— Що тобі буде в допомогу?

Що робити?

2. ПОЗБАВИТИСЯ ВІД СТАРОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ (Розототожнення зі своїм минулим — це термін із теорії психосинтезу Р. Ассаджіолі)

— від колишньої професії;

— від позиції (якщо довелося змінити її). Приклад: відома зірка спорту, багаторазова олімпійська чемпіонка не змогла інтегруватися в нове суспільне життя, працюючи на менеджерській посаді або в інш. місці. Пішла в гламуризацію/світське життя/порожнечу. Реалізуватися по-новому не може, тому що потрібно розототожнитися з собою колишньою. А це потребує зусиль, внутрішньої роботи над собою, яка пов’язана з втратою частини себе, свого життєвого шляху.

— Так, ти знову став солдатом. Солдатом науки. Забудь що ти був (ла) керівником/менеджером/лідером. Прийми невідомість. І погляд новачка: дивувати і дивуватися. Тільки щиро. Соцроль здивованого грати не варто. Тільки природне проживання і вживання в діяльність.

3. ПРИЙМИ, ЩО ТИ — ЧАСТИНА ЦІЛОГО

Прийняти, що ти частина цілого — цього великого наукового океану, і що ти як частка настільки важливий (а), наскільки важливий цілий океан (ця ціла наукова система) в співвідношенні з часткою. Ти маєш значення! І твоя робота — щоденна рутинна праця.

4. ОБОВ’ЯЗКОВО МАЄ БУТИ РУТИНА, НАПРУЖЕННЯ І МЕТА

Як говорить В. Франкл у своїй книзі «Людина у пошуках смислу», має бути напруження і ціль. А шлях — отримувати задоволення, шукати його, шлях насолоди — це руйнація. Отож, еволюція і зростання тебе як особистості, здійснюється через напруження, прикладання зусиль.

ВИСНОВОК

Отже, щоб освоїтися на «новій землі», тобі потрібно не боятися вчитися, примиритися, що треба переучуватися — напрацьовувати нові навички у написанні статей, позбавитися старої ідентифікації, прийняти, що ти як частинка наукового Всесвіту маєш значення, і обов’язково потрібно мати ціль та щоденну рутинну працю у вигляді напруження. Змиритися, що починається найтяжча пора — сівба. І сходів чекати доведеться не скоро. Ти зараз засіваєш.

Регуляція вольової активності

Мотив і воля. Як змінюється ядро особистості від зміни мотивів?

Чи є свобода волі, людина вирішує сама, і це є її вільний вибір. Власним рішення людина визначає — чи вона сама керує своєю волею чи хтось/щось інше. Англієць Вільям Джеймс (засновник філософії прагматизму) в аспекті «психології волі» говорив про неї, як про концепцію «духовного Я». Наявність свободи волі це і є особистісна активність.

МОТИВИ ГОТУЮТЬ БУДЬ-ЯКУ ДІЮ

Звісно, що необхідна вольова регуляція. Німецький лікар Вільгельм Вунт — фізіолог-психолог пропонує таку структуру вольового процесу. Вольові мотиви — зв’язки, уявлення і почуття, які готують будь-яку дію згідно нашого суб’єктивного сприйняття. Вольовий мотив має 2 аспекти:

• відповідне уявлення — підстава мотиву;
• пов’язане з ним почуття — спонукальна причина волі.

(Н-д, для голодної тварини вигляд здобичі — це підстава мотиву, а відчуття голоду/ дискомфорту — спонукальна причина). Можете перекласти на себе: в чому полягає ваш мотив і спонукальна причина волі. Тобто мотив направляє діяльність. В ньому закладені активність, потреба і смисл.

Існує також боротьба мотивів, яка передбачає акт вибору. Н-д, чи писати дисертацію, чи займатися блогерством, бо це більше грошей принесе. І тут виникають протиріччя, на вирішення яких іде час і зусилля. Згідно Вундту, розвиток волі — перетворення простих процесів в складні. Головне поняття у Джеймса — внутрішнє зусилля — посилення ідеї про необхідну дію. Це пов’язане зі свідомістю та увагою. Отже, воля — це дія та боротьба, подолання / чи відторгнення сторонніх чинників.

Це структурний підхід. Якщо він не гарантує повного набору ознак волі (бо цей процес можна зимітувати; наприклад: Олексій вважає, що він сценарист, але 3 роки у нього немає замовлень — він живе в ілюзії), тоді слід перейти до функціонального підходу. Він починається з питання НАВІЩО? І це пов’язано з доланням перепон у зовнішньому світі.

Продовження очікуйте у наступній статті. 

Якщо ділетесь моєю статею, обов’язково вказуйте авторство.